ПІДГОТОВКА ДО ШКОЛИ

   Що повинна знати і уміти дитина 

перед тим як піти до школи?

Пропоную дізнатися, що входить в готовність дитини до школи та спробувати самостійно визначити, які критерії готовності відповідають рівню розвитку Вашої дитини.

1. Морфологічний розвиток.
Попросіть Вашу дитину дістати протилежне вухо рукою через голову. Голову потрібно тримати прямо. В тому випадку, коли дитина дістає кінчиками пальців верх вуха, можна вважати що вона фізично готова до школи, її кістяк, нервова система, здатність оброблювати та аналізувати інформацію є сформованими (тобто відбувся "напівзростовий стрибок").

На першому малюнку дитина не є фізіологічно готовою до школи, у неї ще не відбувся "напівзростовий стрибок", її руки ще закороткі для виконання цього завдання. Дівчинка на другій фотографії є готовою до школи.

Також варто оцінити загальні рухи дитини, як вона рухається, чи впевнено вона ходить, чи не зачіпає предмети, чи міцно їх тримає в руках, яка в неї координація, наскільки вправно вона виконує фізичні вправи.

 2. Емоційно-вольовий розвиток.

Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого забарвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задоволення — почуття впевненості, захищеності. Навчайте дитину взаємодії і партнерства. Перші уроки спілкування дитина отримує в сім'ї. Однак спілкування в соціумі відрізняється від звичного для неї. Програвайте з дитиною різні життєві ситуації, в яких вона виконуватиме певну роль. Так дитина навчиться розуміти стан інших, засвоювати соціальні норми поведінки тощо.

Емоційний компонент

·                     дитина впевнена в собі;

·                     відчуває задоволення, радість;

·                     переважають позитивні емоції;

·                     намагається стримувати негативні емоції.

   

      Дитина повинна розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. У дитини до початку навчання у школі мають бути сформовані:

·                     адекватна самооцінка;

·                     потреба у спілкуванні з іншими;

·                     уміння підкорятися інтересам дитячих груп;

·                     уміння встановлювати стосунки з ровесниками і дорослими.  

       Виховуйте у дитині не тільки лідерські якості та навички, але й уміння підкорятися іншим, якщо це необхідно. Дитина повинна бути терплячою стосовно інших.

Вольовий компонент

·                     уміння керувати своєю поведінкою;

·                     розвиток емоційної стійкості;

·                     довільність сприймання (не тільки слухати, але й чути вчителя, однолітків, запам'ятовувати і відтворювати дії);

·                     робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.

·                     чути інструкцію та правильно її виконувати.

          Кожній дитині притаманний інстинкт виживання. Оскільки її виживання залежить від батьків, вона намагається робити все, щоб їм подобатися. Тобто дитина стає відображенням ставлення батьків до неї. Якщо дорослі не вірять у здібності своєї дитини, вона це відчуває і поступово стає песимістом. У такому випадку їй складно досягнути будь-якої мети чи виконати навіть просте завдання, бо вона заздалегідь упевнена, що в неї нічого не вийде. Іноді батьки несвідомо сприяють формуванню в дитини комплексу «перемога за будь-яких умов». Під час організованих змагань такі батьки відкрито демонструють, яке важливе значення вони надають перемозі. Відповідно дитина розуміє, що вона не може просто взяти участь у грі, позмагатися, — вона має максимально «викластися», щоб здобути перемогу для батьків. Саме тому поразка перетворюється для дитини на трагедію, яку вона може переживати протягом тривалого часу. Ставте перед дитиною реальні завдання. Спрямовуйте її, допомагайте, однак у жодному разі не підганяйте. Дитина має право на помилку, на невдачу, і повинна вміти сприймати це адекватно. Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

3. Мотивація до навчання.

Дитина може хотіти в школу тому що:

1) Їй цікаво вчитися, отримувати нові знання;

2) Вона "подорослішає", матиме статус вже не маленької дитини, а школяра.

3) Вона буде таким чином на шляху до навчання своїй обраній майбутній професії;

4) Її друзі, сестрички та братики вже вчаться в школі;

5) Її приваблюють шкільні арибути - гарний рюкзак, нова форма, красиві зошити тощо.

     У дітей з високою успішністю яскраво виражена мотивація досягнення успіху - бажання добре, правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Діти, що володіють вираженою мотивацією уникнення невдачі, намагаються уникнути "двійки" і тих наслідків, які тягне за собою найнижча оцінка, - невдоволення вчителя, санкцій батьків (будуть лаяти, заборонять гуляти, дивитися телевізор і т.д.)

4. Інтелектуальний розвиток.

Ні в якому випадку не варто перевантажувати дитину знаннями, проходити заздалегідь з нею програму шкільного навчання. Подібними діями можна нашкодити їй, вона може потім нудьгувати на уроках, що в результаті відіб’є в неї бажання навчатись. Головна задача батьків - це навчити дитину вчитися, тобто дати їй такі базові уміння та навички, за допомогою яких вона потім зможе самостійно сприймати та оброблювати інформацію. У таку готовність входять:

·                     добре розвинена дрібна моторика рук та координація рухів (тренувальні вправи – «пришивати» ґудзики, ліпити з пластиліну, качати олівчик поміж пальчиків, зафарбовувати малюнки в різних напрямках, грати з м’ячем, ходити по «лабіринтам» з ниток);

·                     добре диференційована рухова система (тренувальні вправи – пальчикова гімнастика, ігри з пальчиковим «ляльковим театром»);

·                     хороша здатність до самоконтролю та самооцінки (формування залежить від віку та особливостей нервової системи);

·                     адекватна реакція на успіх і невдачу (формування залежить від віку, особливостей нервової системи та від особливостей дитячо-батьківських відносин);

·                     мотивація навчання (формування залежить від віку та особливостей дитячо-батьківських відносин);

·                     достатній об’єм механічної слухової та зорової пам’яті (тренувальні вправи – ігри, в яких треба запам’ятовувати; різні види дитячих лото, повторювати 6-10 не пов’язаних за змістом слів);

·                     стійка та рівномірно розподілена увага (тренувальні вправи – розплутувати намальовані «лабіринти» різної складності, перемальовувати прості малюнки по клітинкам);

·                     вміння відтворювати окремі події чи фрагменти дійсності, надавати їм логічної цілісності, а також спроможність всебічно розуміти ситуації й передбачити події (тренувальні вправи – описувати малюнок з урахуванням всіх дрібних деталей; складати коротку історію за декількома малюнками, пов’язаними за змістом);

·                     добре розвинена здатність робити узагальнення (тренувальні вправи – ігри «хто більше?», в яких треба назвати якомога більше предметів певної групи: меблі, посуд, люди, одяг, фігури, взуття, птахи, звірі, риби, транспорт, іграшки, тощо; в другому варіанті гри «хто більше?» треба назвати групу, до якої належать названі предмети);

·                     здатність дитини до абстрагування, оперування вербальними поняттями (тренувальні вправи – ігри на виключення слова, зайвого за змістом; вміння пояснити зміст того чи іншого слова);

·                     добре розвинений фонематичний слух як показник рівня готовності дитини до навчання грамоти (тренувальні вправи – шукати на слух заданий звук в словах; називати звуки на початку, в середині та в кінці слова).

Не менш важливим є і правильний настрій та налаштування самих батьків на навчання дитини в школі.

Якщо:

·                     у Вашої дитини переважає " хочу" над " можна";

·                     Ваша дитина не випускає з рук іграшки, багато кричить;

·          Ваша дитина не бажає спілкуватися з незнайомими людьми, або відразу входить в близькі «панібратські» відносини;

·                     Ваша дитина не знаходить спільну мову з однолітками;

·                     Ваша дитина швидко відволікається, не розуміє, з чого почати і що робити далі;

·                 у Вашої дитини низький рівень знань про навколишній світ, вона не вміє  робити узагальнення, класифікувати, виділяти схожість і відмінність;

·                 Ваша дитина не любить малювати, не уміє працювати з дрібними деталями;

·                     Ваша дитина дуже повільно рухається, говорить, їсть;

·                    у Вашої дитини проблеми з запам’ятовуванням або проблеми з мовленням,

то це портрет першокласника, не готового до шкільного навчання.

Пам'ятайте, що Ви вибираєте школу не для себе, а для Вашої дитини, тому спробуйте врахувати усі чинники, які можуть ускладнити її навчання:

·                     Познайомте дитину з її учителем ще до офіційного початку заняття.

·          Відвідайте кілька разів її майбутню класну кімнату, дайте їй посидіти за партою і все як слід розглянути, щоб обстановка не здавалася дитині незнайомою, прогуляйтеся разом по школі і шкільному двору.

·                 Не залякуйте дитину школою!

·                 Щоб дитина хотіла йти до школи, в її голові повинен скластися позитивний, теплий образ про неї.

·          Розкажіть їй про ваше шкільне дитинство, згадайте декілька веселих історій.

·          Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників.

·          Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.

·        Пограйте в школу (ви - учитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.

·          Хваліть свою дитину.

·                     Оцінюйте не дитину, а її дії. Якщо завдання виконане погано, скажіть: "На жаль, ти сьогодні не занадто старався. Бачиш, як неакуратно вийшло".

·                     Організовуйте дитині свій особистий робочий куточок.

·                    Подаруйте  дві речі: будильник і календар, щоб вона навчилася правильно планувати свій час.

·                     Створіть умови для дотримання режиму дня.

·                     Давайте більше самостійності (для профілактики невпевненості).

·                    Просіть дитину переказати вам фільм, книгу, що цікавого було за день (для розвитку пам'яті, мовлення).

·        Нехай більше ліпить, грає в конструктор, мозаїку (для розвитку дрібної моторики).

·        Приділяйте час на розвиток пам'яті, уваги (це основні процеси, на яких будується навчання).

·               Якщо дитина припустилась помилки, попросіть її знайти її самостійно (це перша форма самоконтролю).

Відповідальність за те, яким буде шкільне майбутнє дитини в повній мірі лежить на батьках.

Тобто дуже важливо, якими саме Ви є батьками!

 Як допомогти дитині адаптуватися до школи?

1. До початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте, розраховувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Обов`язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

4. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.

5. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень на кшталт: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» та таке інше. У дитини попереду — важка праця.

7. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?!», а краще запитайте: «Про що нове ти сьогодні дізнався?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.

8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід — зручний момент для цього, Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини, Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

11. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань — з 15 до 17 години.

12. Пам'ятайте, що телевізор — ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивиться тільки дитячі передачі.

13. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос.

У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2—3 разів на тиждень.

14. Перевіряти не значить «робити замість!» — ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань — важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.

15. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року. — період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

16. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими пвинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

17. У сім'ї мас бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

18. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

19. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. В 1 чверті дитина повинна спати не менше 10—11 годин, потім сон можна скоротити до 9—10 годин.

20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини — одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.

21. Знайте, що навіть великі діти (7 – 8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

22. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс -неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок ї потім повернутися до виконання завдань.

23. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.

24. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.